Чехія відзначає День Перемоги

Чехія відзначає День Перемоги

Біля празького Національного меморіалу на пагорбі Витків в День Перемоги, що відзначається в Чехії 8 травня, відбулася церемонія, присвячена 73-й річниці закінчення Другої світової війни. У покладанні вінків взяли участь верховні представники держави і армії на чолі з президентом Мілошем Земаном (в минулому році верховний головнокомандувач участь у церемонії не брав).

Є в Празі місце, де напередодні травневих свят завжди можна побачити небайдужі обличчя людей, повних спогадів. Ольшанське кладовище, що розкинулася більш ніж на 50 гектарах – найбільше поховання не тільки в Празі, а й у всій Чеській Республіці. Тут знайшли свій останній притулок багато відомих особистостей чеської історії: студент Ян Палах, син і онуки першого президента Чехословаччини Томаша Ґарріґа Масарика, поет і журналіст Карел Гавлічек Боровський і багато інших.

Значна частина кладовища відведена під поховання радянських бійців, полеглих у боях під час Першої і Другої Світової війни. І тут, як у випадку з пам’ятником маршалу Конєву, не обійшлося без неприємної ситуації: кілька років тому під час реконструкції меморіалу радянським солдатам було переплутано ряд імен на обелісках. У минулому році стався інцидент на кладовищі в Брно: з пам’ятників радянським воїнам були зрізані червоні зірки. Однак, що б не відбувалося, все це не заважає нам пам’ятати про подвиг людей, які віддали життя за мир, свободу і щастя майбутніх поколінь.

Роботи зі створення і реконструкції меморіалів ведуться в Чехії безперервно. Так, 27 квітня 2018 року відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки з іменами полеглих червоноармійців на кладовищі Прага-Ходів на честь 73-ї річниці перемоги у Другій світовій війні та звільнення Чехословаччини від фашистського режиму.

Сама дошка, на якій золотистими літерами висічені імена бійців, дати їх народження і смерті, військові звання і номери могил, з’явилася на кладовищі ще в 2017 році.

Спочатку на кладовищі було поховано близько тридцяти жертв повстання проти нацистів, вважають історики, пізніше до них додалися могили радянських солдатів. У травні 1945 року в празькому районі Крч був розгорнутий польовий госпіталь №5154 для поранених воїнів Червоної Армії. Померлих ховали на Ходовському кладовищі, і за дев’ять днів тут з’явилося 263 могили. Зараз над кожною з них встановлено сірий гранітний обеліск, а над усім некрополем підноситься скульптурна група роботи Франтішека Гани. Всього на празькому цвинтарі Ходів знаходиться 268 могил солдатів Червоної Армії, які не оговталися після бойових поранень і померли в госпіталях Праги після закінчення Другої світової війни.

«Я дуже радий, що через сімдесят три роки тут, нарешті, з’явилася меморіальна дошка. Вважаю, що вона повинна була перебувати тут вже давно», – заявив Ярослав Водичка. На його думку, самим правильним було б вшанувати пам’ять полеглих бійців відразу ж після війни.

У День Перемоги біля нового меморіалу, як і в багатьох інших місцях, пройде урочиста церемонія.

268 імен – це надзвичайно мала кількість порівняно з тим, скільки людей віддали свої життя, борючись проти фашизму. На честь тих загиблих, чиї імена так і не судилося дізнатися, створюються могили невідомих солдатів.

За даними істориків, одне з перших подібних поховань було здійснено задовго до кривавих конфліктів 20-го століття. В Данії були виявлені і урочисто поховані останки невідомого воїна, загиблого в 1849 році, під час конфлікту Данії з Пруссією за володіння герцогствами Шлезвіг і Гольштейн. Однак традиція ховати з почестями невідомого бійця в пам’ять про сотні й тисячі інших безіменних зміцнилася пізніше, після Першої світової війни, завдяки Великобританії. Британські війська понесли величезні втрати на території Франції, і після завершення військових дій було вирішено переправити додому всі останки полеглих. При цьому з’ясувалося, що велика частина була не опізнані.

«У результаті був обраний один з них, як символ тих страшних втрат, що зазнала Британія. У цьому і полягає принцип такого роду поховань: сім’ї загиблих, які втратили своїх синів і не знають, де їхні останки, таким чином, отримують хоча б символічне місце, куди вони можуть прийти і вшанувати пам’ять», – пояснює Йіндржіх Марек, науковий співробітник Військово-історичного інституту в Празі.

Перша могила невідомого солдата з’явилася в Чехії 1 липня 1922 року в пам’ять про загиблих у битві біля Зборова: з особливими почестями, в присутності великої кількості народу, в ратуші на Староміської площі в Празі були поховані останки одного із полеглих. Могила, однак, не пережила нацистську окупацію: в 1941 році німці віддали наказ про її ліквідацію, і залишки були спалені.

Після війни почав функціонувати Національний пам’ятник на Віткові, почали вестися роботи по його оновленню. Одночасно з цим постало питання про створення нового поховання.

«До реалізації справа дійшла тільки в 1949 році. Комуністичний уряд запросив у Радянського союзу, на чиїй території тоді перебував Зборів, дозвіл на надання останків одного з полеглих під час Першої світової війни невідомих легіонерів. Радянська влада, однак, не дала на це згоди. У підсумку 6 жовтня 1949 року на Виткові були поховані останки невідомого воїна, який загинув у вересні або жовтні 1944 року на Дукельському перевалі в Карпатах. Це мало логіку і сенс, тому що там йшли одні з найважчих боїв наших військ під час Другої світової війни», – розповідає Йіндржіх Марек.

8 травня 2010 року з ініціативи Військово-історичного інституту на Витків були нарешті перенесені останки одного із полеглих невпізнаних легіонерів – одного з багатьох, які так і не були знайдені. Однак пошуки ведуться, і часом вельми успішно.

«Знаходять їх, зрозуміло, аж до сьогоднішнього дня. З часів Другої світової війни знаходять останки полеглих радянських і німецьких вояків. Поховання провадяться у Брно, Празі, у місті Хеб», – говорить Йіндржіх Марек. Визначити, проте, точна кількість загиблих невідомих на території Чехії досі не представляється можливим.